Наше бачення можна описати однією тезою: промисловий дизайн — це не мистецтво і не засіб самовираження. Це копітка та відповідальна робота на благо суспільства.
І це зовсім не пафосне висловлювання. Коли ми говоримо «промисловий дизайн», найчастіше на думку спадають образи дорогих спорткарів, ексклюзивних меблів, предметів мистецтва, розкоші та фешн-індустрії. Так, це верхівка айсберга, стереотип, що прийшов з глянцевих журналів. Насправді це непогано, це велика індустрія з величезною капіталізацією.
Але в повсякденному житті нас не оточують ці предмети. Наше життя формують і роблять комфортним такі буденні речі, як столове приладдя, яким ми їмо; дверні та віконні ручки, яких ми торкаємося; вішалки, на які вішаємо свій одяг; ящики та контейнери, в яких зберігаємо речі та смачні продукти; техніка, яка нам готує, пере, показує та розказує; іграшки, які дарують радість нашим дітям; інструмент, який будує, ремонтує і просто заспокоює нерви; обладнання, яке заощаджує наші гроші, очищає нашу воду, дає нам світло, тепло та безпеку, а також багато інших, не завжди помітних, але таких незамінних речей.
Наша компанія розробляє дизайн для людей.
Створення нового продукту починається із дизайн-дослідження, завдання якого — дати цілісну картину того, як людина взаємодіє з навколишнім світом, та на підставі цього розглянути усі аспекти проєктування нового продукту. Завдання дизайнера — спрогнозувати, яка реакція буде у різних споживчих сегментах на появу технологічної новинки.
На підставі результатів, отриманих під час дослідження, створюється концепція продукту, яка проходить 3 стадії: первинні ескізи, опрацьовані ескізи та фотореалістичні візуалізації. Найголовніше на цьому етапі — створити дизайн, розуміючи, що це реальний продукт, який буде вироблятися. Тому ще на початку потрібно хоча б приблизно оцінювати, які матеріали використовувати та як зробити продукт функціональним. Фінальна концепція затверджується замовником, із приблизно 15 ескізів обирається 1–2.
Існує думка, що на промисловий дизайн в Україні немає попиту. Це не так.
Розглянемо на прикладі: власник підприємства, який встиг поїздити по світу, збирає на виставках найкращі зразки продукції, компілює певний образ нової продукції та разом зі стосом каталогів несе це своєму штатному графдизайнеру, який вміє працювати в Illustrator і Photoshop і раз на 2 місяці малює нову листівку типу «Увага, акція». Спільно вони створюють щось на кшталт ескізу з умовною назвою «промисловий дизайн», після чого всю роботу переводять на інженера. І починається найцікавіше. Історично так склалося, що основна задача інженера-конструктора — спроєктувати функціональний та простий у виготовленні пристрій. Йому саме за це і платять. Найчастіше у конструктора будь-який прилад — це квадратний ящик, а будь-яка вішалка — цвях. Просто і функціонально. Так ось, конструктор, витративши декілька місяців на розробку, видає креслення для виробництва, на виробництві виготовляють зразок, потім урочисто презентують його, і ніхто не розуміє, чому шеф незадоволений. Нормальний ящик, нормальний цвях, усе працює, завжди таке робили. У підсумку виріб іде у виробництво, бо терміни, а шеф знову їде за кордон з метою розвідати, можливо, щось не те підглянув.
Хто винен? Винен промисловий дизайнер, тому що його немає у цьому ланцюжку.
Але радує те, що дедалі більше українських компаній усвідомлюють важливість промислового дизайну та сприймають його як невід'ємну частину процесу розробки продукту.
Реальний промисловий дизайн — той, що має попит в Україні, на наших виробництвах, тобто дизайн, який приносить реальні гроші.
По-перше, ні для кого не секрет, що наймасовіші та найдешевші вироби — це вироби з пластмас. В Україні традиційно дуже багато «пластмасових» виробництв, ще за радянських часів і донині ця галузь у нас розвинена дуже добре. Наші фахівці вміють робити форми, у нас є хороше обладнання, як термопласт-автомати, екструзійні лінії, видувне устаткування, навіть ротаційне, так і металообробне обладнання для виробництва форм. Тому розробка технологічних виробів із пластику завжди мала й матиме попит в Україні. Також дуже популярним є виготовлення виробів із листового металу.
Неважко визначити, які саме вироби у нас виготовляють — це усілякі ємності: посуд, тазики, лотки, судочки, каністри, пляшки та інше; будматеріали: дюбелі, профілі, конструктивні елементи вікон, дверей, профільних систем та інше; електроустановчі вироби: розетки, вимикачі; електроприлади: електролічильники, електроавтоматика, комутаційне обладнання, стаціонарні телефони; вагове обладнання, вимірювальні прилади, опалювальне обладнання; вентиляційне обладнання: вентилятори, решітки, ревізійні люки та інше. Переважна більшість цих виробів виготовляється із пластику та листового металу. Усі ці вироби виготовляються в Україні у величезних кількостях, багато йде на експорт, це велика капіталізація. Усі вони так само повинні мати привабливий зовнішній вигляд та потребують якісного і сучасного промислового дизайну. Причому золотим дном є не ті вироби, які отримає кінцевий споживач, наприклад, посуд або предмети інтер'єру, а вироби для бізнесу, тобто ті вироби, які використовуються в подальших технологічних процесах, наприклад, закупорювальна продукція: горілчані пробки, кришки та каністри для моторних масел, ємності для розфасування продуктів харчування, елементи будівельних конструкцій або оздоблювальних систем. Йдеться про сектор B2B — тут завжди є і потреби, і гроші. Давайте будемо реалістами: ну немає у нас попиту на послуги промислового дизайну автомобілів та мобільних телефонів, не будуть у нас продаватися дизайнерські стільці, лампи та ванни, поки середній дохід населення не досягне хоча б $2000. Так, в Європі це великий бізнес, там це вигідно, тому і попит є. Але причина не в тому, що вони більш сприйнятливі до дизайну, ніж ми, ні, просто вони багатші. Це бізнес.
Проблема №1: ніхто не хоче працювати у «реальному секторі промислового дизайну» — нецікаво нашим промисловим дизайнерам розробляти поліпшену форму дюбеля або винаходити більш зручний замок для банки з оселедцем.
Порада дизайнерам №1: займайтеся реальним промисловим дизайном. Тримайтеся моделі B2B. Ваше золоте дно — продукція для бізнесу та продукція, яка йде на експорт.
Проблема №2: успіх продукту залежить від тісної співпраці промислового дизайнера та інженера. Але, через відомі всім нам події, у нас в країні практично немає молодих інженерів. Є молоді інженери-програмісти та інженери-електроніки. Є досить багато конструкторів-меблярів. Також, трохи, але є, молодих розробників обладнання, інженерів-механіків. Але мало інженерів-конструкторів із прес-форм і пластику. А тепер уявіть обсяг виробництва пластикових виробів загалом і частку пластику в промисловому дизайні зокрема. Це колосальний розрив. Також ні для кого не секрет, що є проблеми в командній роботі дизайнерів зі «старими кадрами» — інженерами «радянського загартування». У цьому полягає специфіка вітчизняного промислового дизайну.
Порада дизайнерам №2: не покладайтеся повністю на інженерів. Ви самі повинні бути і інженером, і технологом.
Тепер перейдемо від теорії до практики, а саме до більш детальної інформації про те, з яких етапів складається процес розробки промислового дизайну:
Терміни виконання залежать від складності проєкту. Це може бути досить трудомісткий процес, що складається з ряду додаткових етапів та тривалого процесу узгодження.
Після затвердження дизайну починається конструкторське проєктування: внутрішня конструкція та деталі під виробництво. Далі — прототипування і підготовка серійного виробництва. Приклади наших проєктів із промислового дизайну — у портфоліо.
